Історія школи

 Витоки сільської школи сягають глибокої давнини. Припускають, що, можливо, спершу в селі було дві школи-дяківки - польська (при костьолі) та українська (при церкві). У XIX ст.., коли освіта перейшла під контроль держави, в селі утворилася одна спільна школа.

         Перша історична згадка про початкову однокласну школу в с.Давидів належить до 1845 р.   (до 1945 року у селі жили поляки, виселені внаслідок так званого „добровільного переселення"). Відомо, що в 1847 р. школа вже працювала і громада надала їй 0,75 морга землі і платила щорічно 95 золотих ринських вчителеві.

        Монастир о. домініканів давав кошти на утримання школи та дрова для опалення. Одним із перших вчителів був Михайло Баратинський, 1817 р.н. Проте відомо, що вчительські обов'язки він виконував недобросовісно і школа почала занепадати.

          У  1866 р. вчитель Себастян Розсік навчав у школі 41 хлопця та 33 дівчат. Його річний оклад становив 136,5 золотих ринських.

Учнів у школі було зовсім мало: у 1870 їх було - 24, 1871 - 27, 1872 - 30. Матеріальне забезпечення школи було вкрай поганим.

           З осені 1873 року з 106 дітей шкільного віку відвідували навчання тільки 46 дітей, але й ті не засвоїли вимог програми. Навчав дітей Михайло Баратинський, який хоч і мав 25 років стажу, не мав жодного педагогічного хисту і потребував постійного контролю. Проте місцева шкільна рада займала байдужу позицію до школи. Вчитель отримував 233 золоті ринські платні і мав город , але цього було мало для прожиття.

           У 1874 р. в селі було 123 дітей шкільного віку, тобто від 6 до 12 років. Більшість бідних батьків не могли купити ні шкільних приладь, ні зимового одягу, тому діти і не відвідували школу.В 1931році в школі навчалося 289 поляків, 5 українців та один жид.

            До 1945 року село було в основному польське. В 1945 -1946 рр. почалося так зване „добровільне переселення" українців з Польщі, а поляків з України. До Давидова прибули переселенці з Польщі, а місцеві поляки виїхали. Залишилися тільки деякі місцеві старожили - українці та новоприбулі українці з Польської Народної Республіки.

            Школа в селі була семирічною. Першим повоєнним директором школи був Степан Васильович Величко, який також разом з іншими давидівцями був переселений з території Польщі (із села Грабовець). У складних умовах повоєнної розрухи він намагався налагодити освітянське життя. Степан Васильович вкладав у роботу всю свою душу. Тодішні школярі із вдячністю згадують свого директора школи, який став для них не тільки мудрим наставником, але і другим батьком.

           У 50-ті роки школа стала десятирічкою. Директор Гладій. У 60-ті роки школі було передано приміщення колишньої плебанії. Напівзруйновані господарські приміщення були знесені, а на їх місці розпочато будівництво нової десятирічки. Це будівництво було завершено у 1961 році. Нове приміщення відкрите у 1961 році. Директор ГнатюкТ.Г.

           У повоєнний час Давидівська середня школа здійснила понад 50 випусків десятикласників. У Давидівській школі тривалий час навчалися діти навколишніх сіл. (Черепина, Шоломиї, Звенигорода, Гринева, Пасік-Зубрицьких, Кротошина, Милятич та деяких інших).

           У 1971-72 н.р. у школі навчалося понад 600 учнів, з ними працювала 37 учителів, серед них довгий час Заставна О.В., Ломакіна Г.О., Кулікова В.М., Станкевич Г.В., Святокум Г.В., Грицько П.П., Юсик К.М. У 1971 році у вищі навчальні заклади Львова без проблем вступило 13 випускників школи.

В різний час директорами школи працювали: Гладій, Гнатюк Петренко. З 1968-1972 рр. - Кручкевич Г.С., з 1972 - 1976 рр. - Дикий В.І., з 1976-1979 рр.- Швед Б.І., з 1979-1984 рр - Лапинський Є.М., з 1984 р. - Маланчак Р.В.

Все життя присвятили вихованню підростаючого покоління і пропрацювали у школі її колишні випускники: Грицько (Кінах) П.П. - викладач української мови та літератури, Юсик (Бушко) К.М. - учитель фізики, Стопа Р.В. -учитель фізвиховання, Запрутко (Бушко) М.Д. - викладач української мови та літератури, Снігур (Туз) Г.І - вчитель математики, Маланчак Р.В. - вчитель фізики, Стик (Кожак) О.М. - вчитель англійської мови.

           На початку 70-х років (директор Дикий В.І.) було впорядковано територію школи, заасфальтовано подвір"я, огороджено парканом, біля школи висаджено багато дерев і кущів, розбито квітники, діяла пришкільна присадибна ділянка. В школі створено ряд сучасних кабінетів — біології, хімії, фізики.

          У школі працював хоровий гурток. Очолював його Шевчук В.С., який працював одночасно і в театрі ім. М.Заньковецької.

          У 1984 році директором школи було призначено випускника цієї ж школи Маланчака Р.В. Тоді ж розпочалося будівництво нового приміщення школи.Назавжди запам'ятають давидівці першовересневий ранок 1988 р. Саме в цей день вони одержали чудовий подарунок - прекрасну по-сучасному обладнану середню школу. З тих пір навчання велося в одну зміну.

           А весною 5 березня 1989 року поруч з Храмом науки в Давидові відбулося урочисте відкриття пам"ятника Т.Г.Шевченку, приурочене 175-річчю з дня народження Великого Кобзаря.

          Тоді ж у Давидівській СШ був створений кабінет-музей Т.Г.Шевченка, який був урочисто відкритий 5 березня 1989 року. Ініціаторами створення музею стали вчителі української мови та літератури П.Грицько, М.Запрутко та Л.Блажко. Великою радістю для наших учнів були зустрічі з такими письменниками:Дмитро Павличко, Іван Драч, Роман Лубківський, Марія Людкевич, Петро Шкраб"юк та інші.

          У травні 1989 р. школі було присвоєно ім"я Т.Г.Шевченка.

          У 2006/07 н.році в школі навчався 621 учень. В цьому навчальному році школа мала найбільший за кількістю випуск - 100 випускників. За період з 1977 по 2007 рік середню освіту в стінах школи здобуло 1905 чоловік. В усі часи школа давала і дає хороші знання. Випускники школи без ніяких знайомств і зайвих проблем вступали до вищих навчальних закладів.Багато з них працюють вчителями в нашій школі: Марія Запрутко, Ганна Снігур, Ольга Стик, Ольга Прикута, Надія Будза, Анна Сидор , Марія Щурко, Любов Кавецька , Олександра Жолинська, Ірина Боднар , Вікторія Дика, Олександра Климків, Галина Галань, Микола Лось, Наталія Галяс, Світлана Ференц, Галина Андрушко, Ірина Волощак, Світлана Пукало, Грицак Леся, Любов Водоніс.

         Чимало випускників Давидівської школи вчителюють у школах м.Львова та сусідніх сіл - Старого Села, Кротошина, Гринева та інших. Зокрема, Попович (Лука) Руслана, Жук Леся, Бойко Леся, Гусак Віра, Кравець Людмила, Коляса Наталія, Кельбасович Оксана, Бобильова Марія, Юнко Наталія, Жовтанська Наталія, Чобіт Олег, Бушко Наталія, Якубович Леся, Якубовч Катерина, Сошенко Романія, Бобенчик Роман, Коваль Любов, Сай Любов, Іванко Іван.

         Значних успіхів на ниві науки досягли наші випускники - Віктор Голубко, доктор історичних наук ЛНУ ім. І.Франка, Мирослав Дацко - кандидат економічних наук ЛНУ ім. І.Франка, викладачами у Франковому вузі працюють Наталка Блажко та Ірина Булик. У Львівській зооветеринарній академії викладає Марія Максимець. Науковим співробітником відділення археології Інституту Українознавства ім.академіка Крип"якевича НАН України успішно працює кандидат історичних наук  Наталка Булик.

          Викладачами у Львівських коледжах працюють випускники школи Катерина Молоко, Мар"яна Устенна. Марія Блажко працює у Львівському центрі незалежного оцінювання знань. Ряд випускників школи продовжили навчання за кордоном — Мельник Володимир (Аргентина), Гричак Роман (Канада), Лука Олег (Італія), Бушко Тарас (Німеччина), Кода Галина (Велика Британія) та ін.